“Колос ” (Городенка) – “Нафтовик” – 1:0 (0:0)

“Колос ” (Городенка) – “Нафтовик” – 1:0

Чемпіонат Івано-Франківської області з футболу. Сезон 2017\18. 13-й тур
“Колос Городенківщини” 1-0 “Нафтовик”
Гол: Вістовський, 74 (з пен.)

Перше коло чемпіонату наша команда закінчувала далеким і очікувано важким виїздом до Городенки. Кадрові проблеми Нафтовика перед цією зустріччю доповнились дискваліфікацією основного нападника Романа Дяківа, який через перебір жовтих карток долучився до травмованих Володимира Радульського та Назара Громоляка, які також у цій зустрічі не могли допомогти команді. Враховуючи таку ситуацію, Валентин Москвін в другому матчі поспіль був змушений саджати на позицію центрального оборонця, в пару до Івана Пастуха, нашого лідера півзахисту Михайла Басараба. Натомість, в парі з Петром Цвеюком в центральній осі вперше в сезоні зі старту з’явився Павелчак. До слова, Роман провів дуже достойний матч і не на секунду не дав приводів засумніватись у правильності вибору тренера. На флангах вже традиційно для останніх матчів у Нафтовика зіграли Вецко з Лаврінком ліворуч та Бабінчук з Гутником праворуч. Місце у воротах очікувано зайняв Микола Гала, а дует форвардів склали Юрій Білогубка та Сергій Халацький. За відсутності травмованого капітана Назара Громоляка, у другому матчі поспількоманду на поле виводив Богдан Гутник.

Важкість звітної зустрічі для долинян складалась з цілого ряду факторів. Два з них ми вже згадали: дальній переїзд та кадрові проблеми. Проте, до них також достатньо очікувано додались ще як мінімум три. Насамперед хотілося б з жирним знаком “мінус” відзначити якість поля на стадіоні “Колос”, яке по правді кажучи більше скидалось на газон рівня першості району. І це попри не такі вже й погані погодні умови цьогорічної осені. Усіяне грубими нерівностями, канавками і “залисинами” поле в Городенці протягом усього матчу не давало жодній із команд демонструвати осмислений комбінаційний футбол. Футболісти, побоюючись невдалих відскоків практично в кожному епізоді надавали перевагу діям не те що простим, а дуже простим. Звсно, ж ми в жодному разі не прагнемо списати негативний результат Нафтовика на фактор газону. Просто, хотілося б щоб такі речі не замовчувались, а навпаки виносились на публічний огляд футбольної громадськості області, в очікуванні на відповідне реагування з боку ІФФФ. Ну погодьтесь, що геть не личить “срібному” призеру минулорічної першості області та одному із претендентів на призові місця цьогорічного сезону з року в рік не звертати увагу і не вирішувати проблему якості власного поля. При тому, що вирішення це не є вже аж таким коштовним.
По-друге, всі звісно ж розуміли принциповість вчорашньої зустрічі для футболістів і керівництва городенківців, у світлі прикрої для них поразки у Долині та вильоту з Кубка області. Чудово розуміли це і наші футболісти, а тому налаштовувались на серйозний бій. Причому на бій не рівний 11 на 11. Дипломатично висловившись про останній із факторів, слід зазначити, що вчорашній матч епізодами грався в співвідношенні 14 на 11.

По грі варто віддати належне футболістам Нафтовика. Не буде перебільшенням сказати, що наша команда повністю переграла Городенку і виглядала пристойніше в усіх компонентах гри. З початку зустрічі долиняни спокійно взяли м’яча під контроль і нагнітали небезпеку біля воріт суперників на усіх фронтах атаки. Тільки вже згаданий фактор поля не дозволив у ряді моментів вриватись нашим фланговим і центральним нападникам у штрафний майданчик Колоса. Але й без того, гостроти було достатньо. Небезпечно накручував суперників Білогубка, віддаючи гострі передачі в карний майданчик. Гостро пробивали по воротах з-за 16-метрової дуги Цвеюк та Гутник. З-під поперечини дістав м’яча воротар суперників після небезпечного штрафного у виконанні Басараба. Двічі вдало на стандарти підключився центральний оборонець Іван Пастух. Перший його удар головою майже на лінії воріт прийняв на себе захисник, а другий не зумів проштовхнути у ворота з лінії воротарського Білогубка. Мав свій шанс на взяття воріт і ще один оборонець Михайло Бабінчук, який у падінні замикав навіс з кутового. На жаль – тільки поруч зі сійкою.
У другому таймі гра Колоса стала дещо жвавішою. Проте, до серйозної гостроти з боку господарів так і не доходило. Натомість граві Городенки взяли на озброєння тактичний прийом “пірнання”, яким з допомогою арбітра зустрічі активно коритсувались на підступах і навіть у межах штрафного майданчика долинян. Натомість Нафтовик продовжував створювати моменти. Дві вірні нагоди відзначитись змарнував Білогубка. Спочатку Юрій у своєму стилі накрутив половину оборони суперників та вдерся до карного майданчика під гострим кутом з лівого флангу. Очікуваним для усіх рішенням була б передача в зону 11-метрової позначки, але наш нападник зіграв нестандартно, неочікувано пробивши з гострого кута. Господарів врятувала стійка воріт. А через декілька хвилин Юрій вже відгукувався на відмінну навісну передачу Вецка, але в дотик у напівшпагаті відправив м’яча трохи вище воріт.
Тим часом наші суперники методично продовжували валятись на газоні рідного стадіону з мінімальною, а часто і взагалі без допомоги з боку футболістів Нафтовика. Арбітр такі дії оцінював позитивно у приблизно 90% випадків, не свиснувши хіба що дві явні симуляції, одна з яких була в межах штрафного майданчика долинян. Але, за іронією долі, на 74 хвилині таки трапилась яка не яка підстава для того щоб вказати на 11-метрову позначку перед воротами Миколи Гали. Вибитий кимось із наших оборонців м’яч не покинув межі штрафного майданчика і відлетів у зону де стояв Басараб в оточенні кількох суперників. Михайло не встигнувши зіграти м’яч у повітрі, дав тому відскочити від газону для того щоб зробити винос. Але підступний відскок від “смарагдового” газону стадіону “Колос” спрямував круглого в бік від виставленої ноги Михайла. Таку “халяву” відразу вирішив матеріалізувати в дивіденди для своєї команди гравець Колоса і не довго думаючи просто влетів у виставлену ногу нашого захисника, після чого картинно впав на газон. Так, звісно видимість контакту і формальні підстави для свистка у арбітра були. Але дозволимо собі сказати, що на фол, який призводить до пенальті за 15 хвилин до фінального свистка такі контакти не тягнуть… Тим не менш, вирок арбітра з позначки втілив у гол Вістовський, сильно пробивши у лівий від Гали кут воріт. Наш воротар мав мінімальні шанси парирувати удар, адже зачепив м’яча пальцями. Але сила удару перевела його у категорію таких що не беруться.
Після пропущеного голу Нафтовик не знітився і пішов в атаку вже більш авантюрно. На фоні цього у Колоса відбулись фактично єдині 2 ігрові гольові моменти. Один з них завершився влучанням у стійку з гострого кута після обрізки Бабінчука на правому фланзі. Інший – вихід віч на віч форварда Городенки з Миколою Галою і ударом точно в руки нашому голкіперу. В захисній роботі наші суперники гасили наступальний порив долинян усіма можливими способами: виносами, замінами, затягуванням часу. Щодо останнього, то особливий привіт в чергове хочеться передати арбітру зустрічі на очах якого воротар Городенки близько 2 хвилин вводив м’яча вільним ударом. Щоб виграти для своєї команди трохи часу страж воріт наших суперників просто і відкрито з носка вибив мало не за межі стадіону м’яча який йому подали дітлахи за воротами, а потім без поспіху героїчно відправився за його пошуками. Але і такі дії не здались чимось протиправним головному арбітру зустрічі і той обмежився лагідним усним зауваженням. Свою заслужену жовту картку кіпер Колоса таки заробив кількома хвилинами пізніше, в аналогічній ситуації аж надто довго шукаюч м’яча у себе під носом для виконання вільного удару. Але це вже було тоді коли, головний арбітр уже тримав у роті свисток, готуючись сповістити про завершення матчу. А кількома миттєвостями перед тим, чудову нагоду зрівняти рахунок втратив Роман Павелчак, який головою замикав подачу від кутового прапорця. На жаль, кількома сантиметрами вище…

На жаль, остання зустріч осінньої частини чемпіонату завершилась для Нафтовика аж ніяк не заслуженою поразкою. Але дорікнути хлопцям у цій зустрічі можна хіба що за реалізацію. Забивай наша команда хоча б у половині створених вірних нагод – і суперникам навряд чи допомогли б навіть ще більш неоднозначні рішення суддів.

Городенку наша команда покидала по спортивному злою з відчуттям того, що тепер маємо перед Колосом боржок, який мусимо сповна віддати у другому колі. І, до слова кажучи, наша команда далеко не єдина, яка після гри з Колосом має що сказати “хорошого” про суддівство та суперників. А тому, вже зараз можна сказати з впевненістю, що кому кому, а городенцівцям у весняній частині чемпіонату буде ой як не переливки чи не в кожному виїзному для себе матчі. Як казав класик: “Ви до нас, ……, ще в Долину приїдете!”
В. Смолій

Залишити відгук